Рубрика "Новопсковська громада в обличчях". Золоте кохання родини Рибалко
Рубрика "Новопсковська громада в обличчях". Золоте кохання родини РибалкоНовопсковська громада славиться своїми мешканцями: мудрими, працьовитими, небайдужими до чужого горя, турботливими та щедрими, а ще й скромними. Саме через останню властиву рису нашим землякам ми про них і не знаємо. Аби виправити це - започатковуємо на сайті рубрику "Новопсковська громада в обличчях".
Історія перша про красиве і справжнє кохання. Історія про пару, яка 15 жовтня 2017 року відсвяткувала своє золоте весілля – це Рибалко Анатолій Миколайович і Клавдія Федорівна.
Дев’ятнадцятирічний Анатолій приїхав до Новопскова з міста Алчевськ по запрошенню в команду футболістів. А ще його великим захопленням була музика - він грав на ударних інструментах Новопсковського ВІА (музичний гурт). "На зріст маленький, красивий на вроду, гарно та модно вдягнений, уважний до друзів" - так описує його дружина.
Клавдія Федорівна в цей час працювала в сільгосптехніці. І ось, 23 лютого 1967 року - святковий вогник, запрошують ВІА. Молоді музиканти розважають присутніх, зійшлися погляди Клавдії і Анатолія, вони знайомляться і більше ніколи не розлучаються.
Це було кохання з першого погляду, вони почали зустрічатися. "Мій Толік дуже уважний, на побачення завжди ходив з цукерками, навіть влітку, коли було спекотно, він брав плащ, куди можна було покласти цукерки (бо там були кармани), щоб мене ними почастувати" - з радісним блиском в очах розповідає Клавдія Федорівна.
Клавдія навчалася на курсах медсестер і в вересні у неї був перший екзамен, а в цей час Анатолій запропонував вийти за нього заміж. Клавдія сказала, якщо здасть перший екзамен на п’ятірку, то відразу понесуть заяву щоб одружитися. Вони обоє хвилювалися і переживали, та вона з легкістю здала іспит на відмінно.
15 жовтня 1967 року Анатолій і Клавдія побралися. Але на цей день в сільській раді лежала повістка в армію і як весільний подарунок його на рік залишили вдома. Через рік Анатолій Миколайович ніс службу на Доманських островах, листи коханій писав кожного дня, а Клавдія Федорівна в цей час чекала дитину. В листах він був впевнений, що в них буде донька Іринка. Коли народилась донечка, то Клавдія з лікарні зателефонувала в штаб, щоб коханий розділив їхнє щастя.
І так разом вони прожили півстоліття, довели взаємну любов, повагу, довіру і відданість. Багато чого пережили разом і багато чого зробили, на кухні чи на будівництві – все разом, а вранці обов’язково поцілунок. Працював Анатолій Миколайович в Новопсковському АТП, чемпіон Радянського Союзу по футболу (має кубок). Анатолій Миколайович дуже любить музику і пісню, одна із його улюблених пісень це Б.Окуджава «После дождичка».
Анатолій Миколайович і Клавдія Федорівна виховали двох дітей: доньку Ірину – 1969р.н. і сина Ігоря – 1976 р.н., а також у них четверо онуків: Антон – 19 років (син Ірини), Сєва - 13 років, Віка – 9 років і Варя – 2 рочки (діти Ігоря).
З прикладу подружжя Рибалко можна впевнено сказати, що щасливе і взаємне кохання існує!
І рецепт від героїв цієї історії: "Любов - дуже ніжне почуття, його потрібно постійно підтримувати, зігрівати, інакше воно просто зникне у сірих буднях".
Розмову з подружжям Рибалко записала
Любов Великохацька, спеціаліст сектору культури, спорту та туризму Новопсковської селищної ради
