Третій спогад у твій день, для тебе, наш рідний дім.
Третій спогад у твій день, для тебе, наш рідний дім.
“Понад 20 років тому я тебе вперше познайомила зі своїм майбутнім чоловіком. Його ти трохи налякав і здивував тріскучими морозами і загартованими до них друзями. Трохи пізніше вже тебе знайомила зі своїм сином, а пройшло ще якось чотири роки і тобі показала ще й доньку.
Усі мої друзі і знайомі дивувалися, що в я тобі такого унікального знайшла? Чим ти так мене приворожив, що кожного разу частину своєї відпустки я намагалася провести з тобою, обійнятися і хоч декілька днів побути разом: тільки ти і я.
Кожного літа привозила тобі своїх дітей зі столиці, які пірнали разом з тобою у теплі пахучі води Айдару і завжди дивувалися, що вони чистіші за Дніпро. Ти їм показав наш Пристін і ліси поруч, дивовижний вид з гори і містичні місця, наших ящірок і вужів, лебедів і бабаків, травневі воронці, пахучий чебрець і терпкий терен…Єдине, що їм не сподобалося, так це наша Сольонка, бо ти так і не привчив їх хлюпатися у сірко-водневому джерелі, хоча його користь не поступається карпатським. Але це не зупиняло нас приїздити до тебе знову і знову, підзаряджатися твоєю цілющою енергією.
Я вірю і знаю, що і зараз ти такий же прекрасний, як і тоді. Що ти готовий обійняти і приголубити всіх, хто тебе любить і чекає зустрічі з тобою. Ти зараз не з нами, тебе забрали у нас уже всим світом прокляті вороги. Але я вірю, що твоя сила і краса одного разу розквітне і ми обовʼязково зустрінемося, щоб бути разом завжди!
Тому що ти - унікальний і таких не буває більше. Мій дорогенький, наймиліший у світі, - Новопсков.”
Марина Самольотова, Новопсков
