Новопсковська громада
Новопсковський район, Луганська область

До Дня захисників України відбувся урочистий концерт в Новопсковському СБК

Минулої суботи 14 жовтня в один день в Україні  відзначали три свята, традиційно-релігійне Покрови Святої Богородиці, «День українського козацтва» та «День захисника України». Не стала вийнятком й Новопсковська громада. Цього дня в Новопсковському селищному будинку культури зібралися мешканці й гості Новопскова аби привітати захисників України зі святом.

Святковий захід урочисто відкрив гімн України. Хвилиною мовчання під пісню «Пливе кача» вшанували пам'ять загиблих воїнів нашої армії. Зі словами привітання виступив  Новопсковський селищний голова Вадим Гаєв, який подякував усім мужнім захисникам за те, що оберігають Україну і кожну українську родину. Представників відділу поліції, рятувальників та прикордонників очільник громади відзначив подяками за підвищення обороноздатності Новопсковського краю та країни вцілому, вручив цінні подарунки.

Від щирого серця та з гарним настроєм наших захисників вітали аматори селищного будинку культури, зразкова хореографічна студія «Едельвейс», хореографічна студія «Фольк-Модерн-Стиль», соло, ансамблі та дуети народного хору «Слобожани», юні соло танцівниці Маргарита Дмитренко та Софійка Пітяліна.

Відкриттям та дебютом став виступ Ігора Ткаченка з авторським віршем «Ода життю», в якому автор надихав ідти, не здаватися та вистоювати всі труднощі, які стають на нашому життєвому шляху. Пропонуємо вірш Вашій увазі:

Ода життю

Обрати твердо, стиснув серце і невагаючись піти,

Іти вперед, туди де треба, де дують сильнії вітри.

Пройти  усе, що шлях предложе, здолати труднощів часи,

Часи веселі і не дуже, та не спинятись - далі йти!

 

Терпіти так, немов все вічне і біль твій буде на віки,

Терпіти той мозоль, що тисне - що місце вириє в землі.

І навіть те, що настрій млявий, немає віри і надій

Іти, іти і йти без тями, без сил і мочі і без мрій.

 

Стояти просто  простонеба, вдихати міць землі й води,

Хоч і пече, пече мов пекло, перекурити й далі йти.

І впасти низько, прям долілиць, щоб збились дихання й буття ,

Але ніколи б не зломились твердющій дух і почуття!

 

Вставати рвучко, мов не було падінь і злетів з глибини,

Дивитись сміло в вогняне небо і не моргати - далі йти.

Всі рідні: діти ,брат і батько й любимі жінки у сімї,

Не спалять у душі багаття...А значить треба, треба йти!

 

                                                                            

 



« повернутися до списку новин