Сьогодні продовжуємо цикл спогадів наших земляків до Дня Новопскова:
Сьогодні продовжуємо цикл спогадів наших земляків до Дня Новопскова:
"Новопсковщина – моє місце сили. Вона переживала різні часи. І завжди давала своїм людям наснагу, радість, захист, задоволення.
Наповнювала життєвою енергією унікальна природа: давній степ, чиста річка, ставки, ліси, хай рукотворні, але вже дорослі і сильні.
Мені неймовірне щастя дарували рожеві світанки і сплетені у формі сердечка дерева на горі на фоні жовтогарячого неба при заході сонця. (Як сьогодні не вистачає цього сонця і цього сердечка на горі!)
А ще підтримували одне одного люди. Багато було тих, хто, як трутні, тільки брали. Але більшість все-таки творила на благо всієї спільноти, як бджілки у вулику. Кожна принесе грам пилку, а в фіналі – всі матимуть меду доволі.
Отак в останні роки меду в громаді ставало все більше, і мені жилося останнім часом до 24 лютого 2022 все солодше.
Новопсковська ОТГ налагодила роботу щодо благоустрою, радісно було дивитись на веселі дитячі майданчики, красиві доглянуті вулиці, зручно було їхати новенькими дорогами.
Вміли люди Новопсковщини і працювати і відпочивати. Підросла моя вчительська зарплатня. Вільно дихалось і жилось мені на своїй землі. Україна бриніла у всьому, над чим я працювала. Щасливий час!
Особливо раділа, коли село, яке стало мені рідним, було включене до Новопсковської ОТГ, бо сама народилась і виросла в селищі.
В останні місяці перед повномасштабним вторгненням фізично відчувала, що Україна почала виборсуватись із наслідків «лихих дев’яностих». І громада в цьому процесі не пасла задніх. Зокрема, вперше учні моєї школи разом з іншими школярами громади мали змогу взяти участь у міжнародному проєкті.
Знала, що поряд велика загроза у вигляді "лднр" і рашистів. Але не хотілося усвідомлювати, що у ХХІ столітті повернеться повномасштабна війна на мою голову. Зараз унікальна земля Новопсковщини під чоботом окупанта.
Але вірю, що її непереборна здатність самоочищуватись знесе все сміття, що зараз множиться на землі, у воді і мізках людей. Вірю в справедливу перемогу України і українців.
Я готова допомогти моїй землі, воді і мізкам відродитись. Знаю, як це зробити. Знаю, як допомогти дітям громади подорослішати і навчити відрізняти добро від замаскованого зла, істину від солодкої брехні.
Буде важко. Але я вже готова."
Віра, 37 років, Новопсков
Просимо звернути увагу, задля безпеки імена та дані автора змінено.
