Щодо профілактики сказу тварин
Щодо профілактики сказу тварин
В останні роки в Україні значно погіршилася епізоотична ситуація зі сказу. Активні вогнища природного типу цієї особливо небезпечної інфекції практично існують на всій території України. За даними Держпродспоживслужби України за 2024 року були випадки на сказ у таких тварин ВРХ -72гол., ДРХ 15 гол., коні 1 гол. у дикій фауні неблагополучних пунктів щодо сказу лисиць 241 виявлено збудника сказу у 664 голови лисиць.. , вовків -8, 12 куниць,12 єнатовідних собак, борсуки 3, хор 1, ласка 1,щури 2, хомяк 1 рись 1, шакал 1,,лось 3 інших тварин 23., собак неблагополучних пунктів 360 захворіло 433. Коти неблагополучних пунктів 456 захворіло 532. Кролик 1.
У зв’язку із введенням воєнного стану через збройну агресію рф в деяких областях які території знаходяться окуповані у тому числі і Луганська область, це неможливість проводити вакцинація домашніх тварин, пероральну імунізацію диких м’ясоїдних тварин, регуляцію чисельності хижаків, поводження з безпритульними тваринами в частині проведення вакцинації, моніторинг епізоотичного стану та систематичне обстеження угідь, де мешкають дикі тварини та інші.
Воєнні дії стали також причиною того, що зросла кількість безхатніх тварин - собак та кішок, і відповідно виросли ризики інфікування і цих тварин сказом.
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і в 100 % випадків закінчується летально. Це небезпечна інфекційна хвороба тварин та людей і самим дієвим інструментом боротьби із сказом є вакцинування.
Найбільш часто хворіють на сказ серед домашніх тварин собаки та коти, хоча можливі випадки захворювання великої рогатої худоби, овець, кіз, коней тощо. З іншого боку, основним і менш керованим джерелом інфекції є дикі тварини: вовки, лисиці, єноти, борсуки, скунси, мангусти, гризуни, кажани.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин сказ входить в першу п’ятірку найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають найбільших соціальних і економічних збитків.
Джерелом і збудником захворювання є усі теплокровні тварини. З-поміж свійських тварин носіями сказу часто є собаки й коти, у дикій природі – це вовки та лисиці. Інфікуватися збудником від хворої на сказ тварини можна через: укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, потрапляння зараженої слюни на слизові оболочки
Симптоми сказу дуже різноманітні та їх розвиток займає від кількох днів до кількох місяців і навіть років. Найбільш характерні – слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді і вони можуть бути відсутні.
У тварин сказ протікає в трьох формах: буйній, тихій та атиповій, яка трапляється дуже рідко (безсимптомно).
При буйній формі тварина стає агресивною або навпаки ховається по кутах, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос – пропадає або звучить по іншому. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина або тварина відчуває труднощі з ковтанням, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна без усіляких причин накинутися на зустрічних і вкусити.
Якщо форма сказу – тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо.
Хворих та підозрілих на захворювання сказом тварин лікувати або піддавати щепленням проти цієї хвороби забороняється. Свійських тварин і хутрових звірів, підозрілих на зараження сказом без клінічних ознак захворювання, дозволяється незалежно від строку щеплення їх проти сказу піддавати забою з використанням одержаних від них продуктів на загальних підставах.
Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми, гурту, отари, табуна, незалежно від проведених щеплень проти сказу, може використовуватись в їжу людям або в корм тваринам після пастеризації при температурі 80 - 85° C протягом 30 хвилин або кип'ятіння протягом 5 хвилин.
В Україні діє інструкція « Про заходи щодо боротьби зi сказом тварин» № 5 вiд 15.03.94 , яка зареєстрована в Мiнiстерствi юстицiї України 31 березня 1994 р. за N 54/263
З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов'язані:
- систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, при виявлені їх трупів негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріали у державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження на сказ.
- проводити щорічно в листопаді-січні заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, популяція не повина перевищювати 0,5 - 1 голови на 1000 га угідь.
- проводити боротьбу з бродячими собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;
- не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи.
- Власники тварин, керівники господств незалежно від форм власності, де утримуються собаки для охорони: повинні дотримуватися правил утримання собак, проводити щеплення щороку проти сказу
про кожний випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бродячими чи здичавілими собаками або котами, а також при підозрі на захворювання тварин сказом негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує господарство, населений пункт та негайно ізолювати таких тварин.
Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування на протязі10днів.
Результати нагляду за карантинованими тваринами реєструють в спеціальному журналі і по телефону, а потім письмово про них повідомляють медичну установу, в яку звернулися потерпілі від покусу люди.
Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості при наявності ветеринарної довідки з відміткою в ній про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення.
Діагноз на сказ встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, кліничних, паталогоанатомічних і лабораторних досліджень
В разі отримання інформації про виявлення випадку сказу тварин керівники установ Держпродспоживслужби в районі, місті, зобов’язані повідомити про захворювання тварин на сказ Головне управління Держпродспоживслужби в області, керівників установ Держпродспоживслужби суміжних районів, районний (міський) центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України (ЦКПХ) або відділення місцевого закладу охорони здоров’я.
3 метою встановлення факту та з’ясування причин захворювання на місце прибуває комісія у складі спеціалістів територіального органів та установ Держпродспоживслужби (державні лікарні ветеринарної медицини, державні лабораторії), а також представника територіальної громади. Комісія проводить епізоотологічне розслідування, зокрема встановлює: можливість контакту захворілої (загиблої) тварини, хто відвідував господарство (подвір’я) впродовж останніх 10 днів, встановлює наявність щеплення проти сказу, усіх тварин що утримуються в одному господарстві (подвір’ї) з твариною підозрілою на сказ. Проводиться роз’яснювальна робота щодо заходів, які необхідно проводити в цій ситуації, включаючи дезінфекцію приміщень, в яких утримувалася тварина, дрібний інвентар, взуття, одяг, що мали контакт з хворими тваринами. Трупи тварин та їх залишки спалюють. Всі роботи виконують з дотриманням правил особистої безпеки. Наприкінці складається акт епізоотологічного розслідування.
Після обстеження епізоотичного вогнища, визначаються межі неблагополучного пункту та загрозливої зони, Установами Держпродспоживслужбоюю розробляється « План дій і ліквідації спалаху ,здійснення контролю за виконанням заходів з профілактики та ліквідації сказу.».,який виноситься на розгляд місцевої Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії (далі - ДНПК). В рішенні чітко визначаються межі епізоотичного вогнища, неблагополучного пункту, а також загрозливу зону з урахуванням джерела збудника інфекції та місцевих умов. Тварин у неблагополучному пункті, незалежно від термінів попередньої вакцинації, щеплюють антирабічною вакциною .
Карантинні обмеження по сказу скасовуються місцевої Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії (далі - ДНПК). за поданням керівницва Держпродспоживслужби району (міста) через 2 місяці з дня останнього випадку захворювання тварин на сказ при умові виконання всіх заходів, передбачених комплексним планом та діючою Інструкцією щодо профілактики та боротьби зі сказом тварин.
